Увагу одного з відвідувачів архівного відділу міської ради привернула розміщена на стенді Державного архіву Хмельницької області копія документа з такою назвою. На жаль, вона не має посилання на першоджерела, але за стилем, текстом і зовнішнім виглядом документа можемо припустити, що це – невеличка стаття в газеті «Нова Шепетівщина» - часописі Шепетівської округи років німецької окупації минулого століття. В ній невідомий автор описує відновлення богослужіння у монастирі с. Городище Шепетівської округи, роблячи при цьому екскурс в історію. Сучасний етап відродження історико-архітектурної пам'ятки нашого краю спонукав до перевірки і пошуку додаткової до наведеної у статті інформації.
Слідом за автором статті та завдяки перегляду інших джерел можемо стверджувати, що Городищенський чоловічий монастир був створений в 1538 році православним князем Богушем Корецьким, засновником відомого Корецького жіночого монастиря. Додамо, що в архіві Почаївської Лаври зберігається складений у 1576 році духовний заповіт Б. Корецького, у якому він заповідає своєму сину і його нащадкам не порушувати заповіту, що стосується заснованих ним монастирів, у тому числі Городищенського.
Монастир тривалий час процвітав, але внаслідок лихоліть збіднів і «в 1717 році був приписаний до Гощанського уніатського монастиря; потім був зруйнований до пня в 1745 році польськими панами, а місцем його заволоділи кармеліти» (ст. «Історичний пам'ятник Шепетівщини»). У 1746 році князі Любомирські на місці дерев'яного православного монастиря почали зводити кам'яні будівлі кляштора (приміщення) і костьолу для монахів римо-католицького кармелітського ордену. Однак, через участь монахів у Польському повстанні 1831 року царська влада Російської імперії наказала закрити монастир, костел перетворили у православну парафіяльну церкву. Згодом у 1856 році тут почав діяти жіночий монастир, який завдяки його ігумені і черницям знову набув розквіту. В стінах обителі відкрили духовне училище для дівчат-сиріт, лікарню, послушниці займалися в майстерні живопису і рукоділля. В 1908 році ігуменя Леоніда організувала в монастирі дворічну жіночу школу.
За радянської влади цей духовний центр православ'я було закрито. Старовинні фрески заховали під товстим шаром набілу, адже у приміщенні розмістилась окружна партійна школа, згодом організували санаторій, гарнізонний стаціонарний шпиталь. Кілька кімнат черниці займали в монастирі під час війни. З часом весь монастир перейшов у їхнє розпорядження, але його вкотре закрили і розмістили тут психіатричну лікарню.
Відродження і реставрація Городищенського Свято-Різдва Богородичного чоловічого монастиря розпочалося в незалежній Україні з благословіння Священним Синодом Української Православної Церкви його відкриття.
Ця перлина нашого краю, історичний пам'ятник Шепетівщини має неабияку притягальну силу. Він вабить не лише красою архітектурного ансамблю, а й, в першу чергу, своєю духовністю. Намолене віками місце ніби випромінює святу благодать і має неабиякий вплив на духовне піднесення відвідувачів. Пройшовши через буремні роки нашої історії, монастир вистояв і не втратив свого первозданного призначення. Маємо надію, що заповіт Богуша Корецького буде шануватися нащадками.
Начальник архівного відділу
Шепетівської міської ради О. Покотило
| < Попередня | Наступна > |
|---|
