25 січня житель міста Шепетівки ветеран Великої Вітчизняної війни та праці Григорій Степанович Мартинчук зустрів свій 100-річний ювілей.
Привітати ювіляра, висловити свою повагу завітали заступник міського голови Тетяна Зайцева, голова міської Ради організації ветеранів України, депутат міської ради Володимир Чікін, начальник організаційного відділу виконавчого комітету міської ради Вілля Голик, директор державного підприємства «Шепетівський лісгосп» Володимир Сасюк, представники адміністрації та студенти Шепетівського професійного ліцею, благодійники.
Представники влади вручили Григорію Степановичу вітальний адрес від Президента України Віктора Януковича, Почесну грамоту Шепетівської міської ради та подарунки.
На адресу іменинника прозвучали теплі слова із вуст заступника міського голови Тетяни Зайцевої, яка зичила ювіляру міцного здоров’я, любові від рідних і ще довгих років життя.
У вітальному адресові Президента України, який озвучила Тетяна Григорівна, сказано: «Вклоняюся Вашій життєвій мудрості, багатому досвіду, незламності перед воєнними лихоліттями та труднощами післявоєнної відбудови. Сердечно вдячний Вам за багаторічну самовіддану працю. Радію, що, переживши багато бурхливих подій, Ви стали свідком народження незалежної Української держави. Бажаю міцного здоров’я, радості й благополуччя.».
Нелегке життя довелося прожити Григорію Степановичу. Народився він у селі Рудня-Новенька Шепетівського району. Іще будучи студентом Брянського політехнічного інституту був відправлений на фронт. В бою під Старою Русою він командував взводом мінометників 548-го армійського полку, також воював на захисті блокадного Ленінграду. З боями пройшов Білорусію, Польщу, Німеччину. Першу нагороду - Медаль «За відвагу» воїн отримав за атаку під Великими Дубовицями. Двічі нагороджений Орденом «Червона зірка» за прорив оборони у районі річки Пола та героїзм і мужність проявлені у боях. Орденом Вітчизняної війни І ступеня нагороджений за визволення Європи від фашистських загарбників. Демобілізувався у 1946 році та повернувся в рідні краї. Близько 40 років ветеран пропрацював в лісовому господарстві на різних посадах: інженером з охорони і захисту лісу, начальником цеху, старшим інженером з переробки деревини, інспектором по кадрам. Григорій Мартинчук виростив двох дітей, прожив з дружиною в злагоді багато років. На жаль, дружина та діти ветерана померли.
Григорій Степанович долаючи столітній рубіж, не втрачає життєвої наснаги, оптимізму та сили духу.
