«… Сподвижники апостолів, на цю справу вибрані, прийнявши духовний хрест на плечі свої, Всесвіт обійшли, наповнюючи вченням ті місця, в котрих не побували…Не на чужій основі діло своє поставили, але нові письмена створили і записали на новій мові»
( « Похвальне слово Кирилу і Мефодію»)
24 травня культурно – освітня громада України відзначає свято – День слов’янської писемності і культури. За християнським календарем це день Рівноапостольних Кирила і Мефодія, перших слов’янських просвітителів, авторів абеток кирилиці і глаголиці.
Найдавнішою писемною мовою усіх слов’ян була старослов’янська мова. Вона складалася в ІХ ст. н.е. на основі староболгарської мови. Вважається, що абетка для неї була створена болгарськими просвітителями Кирилом і Мефодієм. Ці освітні та релігійні діячі здійснили переклад на старослов’янську з давньогрецької Біблію. Старослов’янською мовою писалися церковні книжки, наукові твори, закони, найдавніші пам’ятки історії, літератури, літописи.
Кирилиця до нас прийшла до прийняття християнства. А майже сучасного вигляду вона набула в Україні в середині ХVІІ століттях у виданнях « Євангелія учительського». 1110 року Нестор – літописець взявся за написання свого літописного твору « Повість минулих літ, або звідки Руська земля стала бути» . Це унікальне творіння, яке було завершене влітку 1112 року. У середньовіччі немає іншого твору, який би за глибиною думки, філософських узагальнень, сутністю історичної концепції міг би стояти поруч.
Мова – це оригінальний чинник пам’яті: матері – батька, природи, історії держави і суспільства. Саме тому і святкуємо День слов’янської писемності у цю квітучу пору і з нагоди цього в бібліотеці для дітей підготовлена книжкова виставка « Історія слов’янської писемності». Для юних користувачів бібліотеки робимо огляди літератури біля виставки.
Минають роки, спливають сторіччя. Через терни та утиски пробивалося рідне слово, як парость виноградної лози тягнулося до сонця. Іван Котляревський, Іван Франко, Леся Українка, Тарас Шевченко підняли його на вершину слави.
Бережімо, вивчаймо і удосконалюймо культуру мовлення, щоб, як заповідає Ліна Костенко:
Слова росли із ґрунту, мов жита,
Вона, як хліб, вона мені свята
І кров’ю предків тяжко пурпурова.
Завідуюча міською
бібліотекою для дітей А.Шклярук
| < Попередня | Наступна > |
|---|
