В історії народу є імена, які становлять його славу, велич і національну гордість. Саме таким є для України ім’я безсмертного Кобзаря – Тараса Шевченка. Він оспівав і прославив свій народ, він викував могутню зброю – разюче, полум’яне слово поета.
В рамках відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка в міській бібліотеці №1 відбулася краєзнавча подорож «Шевченко і Поділля», присвячена перебуванню на Поділлі Великого Кобзаря.
У 1845 р. Шевченко закінчив Академію мистецтв у Петербурзі й прибув до Києва, де почав співпрацювати з Археологічною комісією як художник, збирач фольклорних та етнографічних матеріалів.
У 1846 р. генерал-губернатор Д. Бібіков підписав розпорядження, у якому «сотруднику Временной комиссии для разбора древних актов Шевченко» доручалося відвідати різні місця Подільської і Волинської губернії для збирання місцевих переказів, пісень, а також замалювати видатні пам’ятники і древні споруди, в тому числі і у Почаєвській лаврі.
Виконуючи доручення, Шевченко відвідав Кам’янець-Подільський , який зацікавив насамперед своєю старовинною фортецею над річкою Смотрич, у якій був тричі ув’язнений Устим Кармелюк. Про «славного лицаря», як назвав Т. Шевченко керівника селянського руху на Поділлі, він іще в дорозі почув немало спогадів і легенд.
У Кам’янці-Подільському від учителя П. Чуйкевича записав народну пісню «Ой, Кармалюче, по світу ходиш». Численні архівні та історичні пам’ятки Кам’янця-Подільського, його старовинні вулиці й площі бережуть пам'ять про великого Кобзаря.
Далі шлях поета проліг, за описами більшості дослідників, через Дунаївці та Ярмолинці до Проскурова (нині Хмельницький). Завітавши до Меджибожа, Летичева і Хмільника, через Старокостянтинів та Ямпіль поїхав до Почаєва, де малював ескізи Почаївської лаври.
Отже, подорож на Поділля закінчилась, та духовно Т. Шевченко ніколи не розлучався із цими місцями, набуті тут враження відлунювали ще не раз в його творах.
Відзначаючи 200-річчя від дня народження Т. Шевченка, ми, подоляни, з любов’ю згадуємо всі місця, пов’язані з перебуванням великого поета в наших краях.
Хмельницька поетеса Ніна Шмурікова так сказала про Кобзареве слово:
Таке просте,таке доступне,
Таке сміливе, волелюбне,
Таке гаряче і живе!
Воно – опора Україні,
Рясна весна у дні осінні,
Жива вода в нелегкий час!
Зав. міською бібліотекою №1 Ковальська В.В.
| < Попередня | Наступна > |
|---|
