Українська революція 1917–1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності.
Утворення та діяльність Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918) та проголошення її Універсалів стало першим етапом революції 1917–1921 років.
17 березня 2017 року виповнюється 100 років утворення Української Центральної Ради(УЦР). Заснована вона була у Києві, як український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій головою, якого було обрано Михайла Грушевського, але під впливом революційних подій перетворилася у лідера українського національно-визвольного руху. А саме, після всеукраїнського Національного Конгресу 19-21 (6-8 за старим стилем) квітня 1917 року УЦР стала першим парламентом України, який складався з 150 чоловік, обраних від українських політичних партій, професійних і культурних організацій та делегатів від губерній. Та з київської організації перетворилася на загальноукраїнську.
Для ведення поточної роботи УЦР обрала виконавчий орган — Комітет УЦР (офіційна назва — Комітет Української Центральної Ради), який згодом перейменовано на Малу Раду. Всі важливі справи наперед вирішувалися на засіданнях Малої Ради, а пізніше оформлені проекти затверджував пленум УЦР. За час її існування відбулося 9 пленарних сесій.
За весь час існування УЦР її головою був М. Грушевський, а у 1918 р. його заступниками були С. Веселовський, М. Шраг, А. Ніковський, Ф. Крижанівський, секретарямиМ. Єреміїв, М. Чечель, А. Постоловський, Я. Левченко, Є. Онацький, Л. Чикаленко. За час УЦР діяли кількаразово змінені уряди під проводом В. Винниченка (28 червня1917 р. — 30 січня 1918 р.) і В. Голубовича (30 січня 1918 р. — 29 квітня 1918 р.).
Засідання УЦР (Малої Ради) відбувалися у будинку Педагогічного Музею на Велико‑Володимирській вулиці, а пленарні сесії УЦР у Троїцькому Народному Домі (театрі М. Садовського). Органом УЦР були «Вісті з Української Центральної Ради», а уряду УНР «Вісник Генерального Секретаріату УНР» (виходив з листопада 1917 р.).
10 (23) червня 1917 року Українська Центральна Рада на II Всеукраїнському Військовому з'їзді проголосила I Універсал «До українського народу, на Україні й поза її сущому». У ньому УЦР заявила про політичну мету – здобуття української автономії у складі демократичної федеративної Російської республіки. Автономна Україна мала включати території, де українці становлять більшість населення.
ІІ Універсалом (3 (16) липня 1917 р.) Центральної Ради утворено виконавчий орган влади – Генеральний Секретаріат. У багатьох містах колишньої імперії відбувалося українське національне піднесення. Українці, що входили до частини Російської імператорської армії та Російського імператорського флоту, збиралися на мітинги, «українізувалися» та визнавали УЦР. Після захоплення в Петрограді влади більшовиками надії на демократичний устрій Росії поступово розвіялися.
ІІІ Універсалом ( 20(7) листопада 1917 р.) УЦР проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Майже відразу вона зазнала більшовицької агресії з боку Росії, внаслідок якої на території значної частини України було встановлено комуністичний тоталітарний режим, який здійснював політику державного терору. У розпалі бойових дій УЦР проголосила незалежність УНР (ІV Універсал - 9 (22) січня 1918 року). Незважаючи на героїзм під Крутами та в інших нерівних боях, українські війська відступили. УНР уклала перший в новітній історії України міжнародний договір у Бресті. Дипломатичне визнання та військова допомога Центральних держав зміцнили УНР і дали змогу відвоювати окуповані більшовиками території. Одночасно почався конфлікт між ними і УНР через втручання німців у внутрішні справи української держави.
29 квітня 1918 за підтримкою німецьких військ відбувся переворот, який проголосив генерала П. Скоропадського гетьманом Української Держави. Своєю грамотою гетьман Скоропадський розпустив УЦР і Малу Раду, а видані ними закони скасував.
Зі збобуттям влади гетьманом Павлом Скоропадським розпочався другий етап революції 1917–1921 років.
Сьогодні, як і 100 років тому, Україна змушена збройно захищати власний цивілізаційний вибір і державний суверенітет від російського агресора. У цій війні слід па'ятати і не допустити тих прорахунків, які призвели до поразки Української революції, головним з яких стали внутрішні незгоди в умовах зовнішньої агресії.
Тож національна єдність – обов'язкова умова збереження незалежності та державності.
Генеральний Секретаріат Української Народної Республіки. У центрі нижнього ряду - Голова Секретаріату Володимир Винниченко
| < Попередня | Наступна > |
|---|
